Усі навчальні заходи повинні мати на меті досягнення більш перспективної цілі, ніж складання зовнішнього незалежного оцінювання чи інших випускних іспитів. Одна з них - формувати людину, яка готова продовжувати освіту і здатна взяти на себе професійні зобов’язання. Пропонуємо Вам інструмент, що буде корисним не лише для підготовки до тесту ЗНО з української літератури, а й для отримання читацьких та літературознавчих навичок, необхідних у багатьох професійних та життєвих ситуаціях.
Алегорія - спосіб художнього зображення, заснований на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного. Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю.
Приклад У байці Григорія Сковороди «Бджола і Шершень» образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола— «символ мудрої людини, що в природженому ділі трудиться», а Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти й пити».
Алітерація -стилістичний прийом, який полягає в повторенні однорідних приголосних звуків задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його змістового зв'язку.
Приклад
Господи, гніву пречистого
благаю — не май за зле.
Василь Стус «Господи, гніву пречистого.»
О панно Інно, панно Інно!
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Алюзія - стилістична фігура, що містить указівку, аналогію чи натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні. За матеріал при формулюванні аналогії чи натяку, що утворює алюзію, часто править загальновідомий історичний вислів або якась крилата фраза, наприклад: «Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено» тощо.
Приклад
У творі «Contra spem spero!» Леся Українка використовує алюзію на образ напівміфічного царя давньогрецького міста Ефір, що за спробу уникнути смерті, був покараний богами і мусив вічно виконувати важку марну працю, викочувати камінь на гору.
Фразеологізм “Сізіфова праця” — безплідна, важка, нескінченна, а то й зовсім непотрібна праця.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать."
Анафора - єдинопочаток; одна зі стилістичних фігур; уживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур.
Приклад
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі
Іван Франко «Чого являєшся мені у сні?»
Тільки тобою білий святиться світ,
тільки тобою повняться брості віт,
запарувала духом твоїм рілля,
тільки тобою тішиться немовля.
Спів калиновий піниться над водою
тільки тобою, тільки тобою!
Тільки тобою серце кричить моє.
Тільки тобою сили мені стає
далі брести хугою світовою,
Тільки Тобою, тільки Тобою.
Василь Стус
Антитеза - стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за змістом. В основі антитези часто лежать антоніми.
Приклад
Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
Ліна Костенко «Маруся Чурай»
Асонанс - повторення однакових голосних звуків у рядку або строфі, що надає віршованій мові милозвучності, підсилює ïï музичність.
Приклад
О панно Інно, панно Інно!
Павло Тичина «О панно Інно, панно Інно!»
Байка - ліро-епічний жанр, невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. (Григорій Сковорода «Бджола та Шершень»)
Балада - ліро-епічний жанр казкового, фантастичного чи легендарного змісту з драматичним, напруженим сюжетом. У баладі поширений прийом метаморфози. (Перетворення людини в дерево, квітку, пташку тощо). («Ой летіла стріла», Іван Драч «Балада про соняшник»)
Бароко - напрям у мистецтві XVI- першої половини XVII ст. Митці бароко центральне місце приділяють Богові і релігії, цінують дотепність, парадоксальність, контрастні сполучення. Бароко притаманна інакомовність, повчальність, поєднання «непоєднуваного» покликане вражати й дивувати. (Григорій Сковорода «Всякому місту - звичай і права», «De libertate» «Бджола та Шершень»)
Бурлеск - стиль сатиричної літератури, в основі якого навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами. Комічний ефект у бурлескних творах досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, про «низьке» говориться піднесено, урочисто. «Енеїда» Івана Котляревського - бурлескно-травестійна поема на тему однойменої героїчної поеми Вергілія.
Верлібр - ліричний жанр, якому притаманний неримований нерівнонаголошений віршорядок. (Василь Голобородько «Наша мова»)
Власне драма - драматичний жанр, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, напружену боротьбу й складні переживання персонажів, але розв'язка не має трагічного характеру, відсутня свідома настанова на комічне. (Іван Котляревський «Наталка Полтавка»)
Гіпербола - стилістична фігура явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки. Наприклад, «я казав це тисячі разів».
Приклад
У «Слові про похід Ігорів» використано гіперболу в описі Святослава, що «наступив на землю Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота».
Гротеск - тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск — найвищий ступінь комічного. Особливо яскраво виявляються сатиричні форми гротеску.
Приклад
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть: «
Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»
Тарас Шевченка “Сон”
Гумор - доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у житті.
Приклад
"Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?"
Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»
Дисидентство - група людей, політичні погляди яких істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вони живуть. Поширення дисидентства в 1960–80-х роках у СРСР і в Україні стало реакцією на згортання процесу десталінізації радянського суспільства, утиски національного культурно-духовного життя, серйозні порушення конституційних норм щодо свободи совісті та віросповідань, істотні прорахунки в галузі соціально-економічної політики. Помітний вплив на формування українського дисидентства справила поразка національно-визвольної боротьби 1940–50-х роках у Західній Україні, яка проілюструвала безперспективність збройних методів опору.
Драма - один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками від епосу та лірики. Драматичний твір зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів, здебільшого призначений для сценічного втілення.
Драма-феєрія - один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. (Леся Українка «Лісова пісня»)
Дума - ліро-епічний жанр, особливий різновид фольклорних епічних пісень, у яких оспівується героїчне історичне минуле українського народу, переважно часів визвольної боротьби, очолюваної козацтвом, або його побут і моральні переконання. Виконується речитативом у супроводі кобзи, бандури чи ліри.(«Дума про Марусю Богуславку»)
Експозиція - попереднє, у найзагальніших рисах , знайомство з персонажами твору, уведення в ситуацію, у якій визріває конфлікт.
Експресіонізм - напрям модернізму. Термін «експресіонізм» був покликаний визначити сутність мистецтва, що є за своїми цілями протилежний імпресіонізму й реалізму: мистецтво не зображає дійсність, а виражає її сутність. Світ для більшості письменників-експресіоністів є ворожим для людини, яка стала свідком драматичних подій і тяжких потрясінь початку ХХ ст. (Василь Стефаник «Камінний хрест»)
Епілог - завершальна частина твору, додана до завершеного художнього твору й не пов'язана з ним нерозривним розвитком дії. (Епілог у поемі Тараса Шевченка «Катерина»: Доля Івана, сина Катерини — поводиря у сліпого кобзаря. Його зустріч із батьком, тепер великим паном, що відцурався своєї дитини.)
Епітет - художнє означення. Слово чи словосполучення, яке завдяки особливій функції в тексті, допомагає іншому слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості та насиченості.
Приклад
Тож сядьмо браття русичі на коней.
Щоб глянуть на великий синій Дон!
Хоробрі, мужні русичі! Загину
Або шоломом Дону зачерпну!
«Слово про похід Ігорів»
Постійний епітет може постійно вживатися поряд з певними словами.
Приклад
Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй.
Білих ручок не ламай,
Карих очей не стирай,
Мене з війни зо славою
К собі ожидай!
Епіфора - стилістична фігура, протилежна до анафори, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків.
Приклад
Вміла мати брови дати,
Карі оченята,
Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати.
Тарас Шевченко «Катерина»
Епос - один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками від лірики та драми. Епічний твір розкриває об’єктиивну картину навколишньої дійсності. У його основі лежить подія. Кожен епічний твір передає певний випадок або цілу історію з життя героя чи героїв.
Жанр літератури - історично сформований тип художнього твору, який поєднує характерні особливості певних творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається і збагачується. Саме визначення жанру налаштовує читача на певний зміст.
Жанрові розновиди. Частина жанрів поділяється на жанрові різновиди за змістовим принципом. Наприклад, роман може бути істричним, соціально-психологічним, пригодницьким тощо.
Зав’язка - елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору.
Ідея художнього твору - головна думка, що служить узагальненим вираженням змісту всього твору й містить у собі оцінку зображених у ньому життєвих явищ.
Імпресіонізм - напрям модернізму, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Основний стильовий прийом імпресіоністів – зображення не самого предмета, а вражень від нього. (Михайло Коцюбинський «Intermezzo»)
Інверсія - стилістична фігура поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову. Звичне розташування слів у реченні : підмет передує присудку, означення – означуваному слову.
Приклад
Я на гору круту крем’яную
буду камінь важкий підіймать…
Леся Українка «Contra spem spero!»
Іронія - приховане кепкування, уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму.
Приклад
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Тарас Шевченка «Сон»
Історична пісня - ліро-епічний жанр, фольклорний твір про конкретну історичну подію, процес або історичних осіб.(«Ой Морозе, Морозенку...»)
Календарно-обрядові пісні - народні пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. У різні пори року виконувались різні календарно-обрядові пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Із приходом весни на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. Після закінчення жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимовоого циклу свят - колядки та щедрівки.
Київські неокласики (гроно п'ятірне)- група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ століття. До неокласиків належали Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (псевдонім Юрій Клен), Максим Рильський.
Класицизм - напрям у мистецтві ХVІІ–ХVІІІ ст., пов’язаний із суворою нормативністю та регламентацією. У творчості панує культ «класиків» (передусім – античних письменників) та розуму. За зразком античної літератури жанри діляться на високі (трагедія, героїчна поема), середні (елегія) та низькі (комедія, пісня). В Україні не було передумов для розвитку «високих» жанрів літератури з оспівуванням царів, імператорів, бо не було власної держави. Тож через національну специфіку в літературі на перше місце виходять «низькі» гумористично-сатиричні жанри класицизму. (Іван Котляревський «Наталка Полтавка»)
Комедія - драматичний жанр, твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільно-побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. (Сатирична комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло»)
Композиція художнього твору - побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичні цілісність, зумовлену логікою зображуваного, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, нормами обраного жанру тощо.
Кульмінація - момент найвищого піднесення, напруження дії, момент максимального загострення конфліктної ситуації в художньому творі.
Лірика - один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками, від епосу та драми. У ліричному творі навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора.
Ліричний вірш - жанр лірики, художній твір, організований за певними законами віршування.
Ліричний герой - суб'єкт висловлювання у ліричному творі, свого роду персонаж лірики. Образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором. Через нього автор або передає власні почуття, або ж просто відображає переживання певної якості. Ліричний герой — поняття суб'єктивне.
Літературний напрям — конкретна частина літературного процесу, породжена творчістю представників одного художнього методу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи й нації.
Ліро-епос - проміжний рід літератури, який виділяють поряд з епосом, лірикою і драмою. У таких творах зображені і події з життя персонажів, і їхні переживання, емоції, настрої.
Літопис - історико-літературний твір у Русі, у якому оповідь велася за роками (хронологія). («Повість минулих літ»)
Метафора - один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.
Приклад
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві….
Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,...
В. Симоненко «Лебеді материнсва»
Метонімія - слово, значення якого переноситься на найменування предмета, пов’язаного з властивим для даного слова предметом за своєю природою.
Приклад
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.
«Ой Морозе, Морозенку»
Модернізм - термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл початку ХХ ст.
Мотив - стійкий формально-змістовий компонент художнього твору. Зазвичай мотив виділяють у ліричному творі.
Неокласицизм - течія в літературі та мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму й знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів. Виник у західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М.Рильський, П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувалися від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці. (Максим Рильський «У теплі дні збирання винограду»)
Неоромантизм - напрям модернізму. Творчість неоромантиків продукувала відродження етично-моральних цінностей (віра, воля, гідність, жертва, ідея, ідеал, мораль, обов'язок, посвята, правда, свідомість, сила, слава, честь тощо) й культу почуттів. Як і попередники — представники романтизму XIX століття, неоромантики заперечували прозу «міщанського» життя. Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючи тлом для своїх сюжетів екзотичні країни. Неоромантичний герой — непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами «надлюдини», вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод. (Леся Українка «Лісова пісня»)
Новела - малий епічний жанр літератури, невеликий за обсягом твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом. (Василь Стефаник «Камінний хрест», Ольга Кобилянська «Valse melancolique», Микола Хвильвий «Я(Романтика)»,Олесь Гончар «Модри Камень», Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном»)
Оксиморон - літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які спільно дають нове уявлення. Наприклад, збірка Василя Стуса «Веселий цвинтар».
Приклад
Ні я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні
Леся Українка «Contra spem spero!»
Паралелізм - аналогія, уподібнення, паралельне зображення двох явищ із різних сфер життя. Найчастіше трапляється у синтаксичних структурах властивих фольклорній традиції.
Приклад
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльози не ллються.
«Віють вітри, віють буйні»
Персонаж - образ дійової особи, що виступає у творі як об’єкт розповіді. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають персонажами. Персонажі літературних творів є результатом уяви автора твору, незалежно від того, чи це уявлення про осіб реального світу (прототипи літературних персонажів), чи цілковитої фантазії.
Персоніфікація - вид метафори, вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи і наділеного її властивостями.
Приклад
Добігало вже сонце до гір,
Величезне, червоне,
Іван Франко «Мойсей»
Реве та стогне
Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива, ...
Тарас Шевченко «Причинна»
Пісня - ліричний жанр, твір призначений для співу. Розрізняють народні («Віють вітри, віють буйні») і літературні пісні. (Андрій Малишко «Пісня про рушник»)
Повість - епічний жанр середнього обсягу. Особливістю є однолінійний сюжет. У сюжеті змальовується кілька подій, об’єднаних навколо одного центрального персонажа чи кількох персонажів. (Соціально-побутова повість Івана Нечуя Левицького «Кайдашева сім’я», історична повість Івана Франка «Захар Беркут»)
Поема - один з жанрів ліро-епосу. Великий віршований твір, у якому поєднано епічні події і ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи). (Героїчна поема «Слово про похід Ігорів», бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського «Енеїда», соціально-побутова поема Тараса Шевченка «Катерина», сатирочна поема Тараса Шевченка «Сон («У всякого своя доля...»), філософська поема Івана Франка «Мойсей»)
Позасюжетні елементи - опис зовнішності персонажів, пейзаж, авторські відступи, епіграфи, присвяти, сни, листи тощо.
Порівняння - художній засіб, який полягає у поясненні одного предмета через інший, подібний до нього , за допомогою зв’язки, тобто сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін. Інколи порівняння може бути вираженим іменником у формі орудного відмінка без сполучників. Брови дашком, губи варениками.
Приклад
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криниці дно студене?
Іван Франко «Чого являєшся мені у сні?»
Послання - ліричний жанр, вірш, написаний у формі звернення до певної особи чи багатьох осіб. (Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженним...»)
Постмодернізм - напрям у мистецтві останньої третини ХХ ст.Постмодернізм є продуктом постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
Празька школа поетів. Українські письменники, які після захоплення України Радянським Союзом у 1920-х роках виїхали за кордон, переважно до Європи, і тривалий час мали своїм культурно-управлінським осередком місто Прагу. «Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Олександра Олеся, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко , Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка.
Проблема художнього твору - певна суперечність у житті, яку помітив автор літературного твору та яка потребує осмислення, вирішення.
Пролог - початковий епізод твору, в якому щось повідомляється про наміри та завдання автора, коротко викладаються розгорнуті далі події або зображується подія, віддалена в часі від основної дії. (Пролог у поемі Івана Франка «Мойсей»)
Прототип персонажа - конкретна особа, факти життя або риси характеру якої покладені в основу образу персонажа. Прототипом Чіпки Варениченка, героя твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», є Василь Гнидка - заможний селянин, який організував банду й кілька літ тримав у постійному страху чотири повіти.
Реалізм - напрям у мистецтві XIX ст. Характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Типові характери діють у типових обставинах, у конкретно-історичних умовах. Герої реалізму завжди зображуються на тлі доби, у кожному творі проступає обличчя історії. (Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я», Панас Мирний, Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
Рефрен - повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах.
Приклад
О Руська земле, ти вже за горою!
«Слово про похід Ігорів».
Риторичне запитання - риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь.
Приклад
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, Боже, утомлений?
І нам даси жити!
Т.Шевченко «Кавказ»
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
«Віють вітри, віють буйні»
Риторичне звертання - риторична фігура, яка полягає в тому, що висловлення адресується до неживого предмета, абстрактного поняття, відсутньої особи, чим посилюється його виразність.
Приклад
І мовить Ігор: "Донче, славен будь
За те, що князя хвилями леліяв,.."
Голосить Ярославна, примовляє:
"Вітриле, вітре, Стрибоже швидкий,
Навіщо мечеш стріли половецькі…"
Голосить Ярославна, примовляє:
"О сонце ясне, лагідне усім!
Навіщо, красне, промені жагучі
Простерло ти в безводному степу…"
«Слово про похід Ігорів»
Рід літератури - узагальнюване поняття, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу. Література поділяється на три роди — епос, лірика, драма. Досить часто зустрічаються твори, у яких поєднуються особливості кількох літературних родів. Найчастіше відбувається поєднання епічного і ліричного начал (ліро-епос). Кожному літеротурному роду притаманна своя ситема жанрів. Частина жанрів поділяється на жанрові різновиди за змістовим принципом.
Родинно-побутові пісні - народні пісні, що змальовують приватне життя як суспільства, так й окремої особи. У народній пісенній літературі це найобширніша та найрозвинутіша ділянка.
Розв’язка - частина сюжету, яка завершує дію, доводить її до логічного вирішення події.
Розвиток дії від зав’язки до кульмінації, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки, дії персонажів.
"Розстріляне відродження" - духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 20-30-х років XX ст. в Українській СРР, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, кіно та яке було знищене сталінським режимом.
Роман - великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком. (Історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада», соціально-психологічний роман Панаса Мирного, Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», урбаністичний роман Валер'яна Підмогильного «Місто», автобіографічний роман Юрія Яновського «Майстер корабля», пригодницький роман Івана Багряного «Тигролови», історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай»)
Романтизм - напрям у мистецтві XVIII - початку ХІХ ст.
Сарказм - їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства. Сарказм не має подвійного, часто прихованого змісту, як іронія, близько до якої він стоїть, а виражається завжди прямо.
Приклад
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята.
«Нехай, — каже, —
Може, так і треба».
Тарас Шевченка «Сон»
Сатира - різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді.
Приклад
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Тарас Шевченка «Сон»
Символ - такий тип художнього образу, в якому конкретний зображуваний предмет водночас з власним має значення вказівки на інший предмет, явище або ідею, які безпосередньо в зображуване не входять. Символи вказують на ідеї, поняття або інші абстракції, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад матеріальний об'єкт може використовуватись для позначення абстрактного поняття). За цими ознаками символ схожий на алегорію, проте ідея алегорії раціональна і однозначна, тоді як ідея символу емоційна і багатозначна.
Приклад
Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Василь Стус
Символізм - напрям модернізму, основною якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. (Ольга Кобилянська «Valse melancolique», Микола Вороний «Блакитна панна»)
Сонет - канонічний жанр ліричного вірша, складається з чотирнадцяти рядків, двох чотиривіршів та двох тривіршів. Основна схема римування у сонеті: абаб абаб ввд еде, хоч можливі і інші варіанти. (Максим Рильський «У теплі дні збирання винограду»)
Суспільно-побутові пісні - народні пісні про економічні та політичні умови життя різних соціальних груп населення, про їхню історичну роль у становленні та розвитку українського суспільства, у формуванні національних норм етики й моралі.
Сюжет художнього твору - перебіг дії та послідовність її розвитку.
Тавтологія - стилістична фігура, що ґрунтується на однокореневому повторі попереднього слова: диво-дивне, темна темниця, тьма-тьмуща.
Приклад
Кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо
Василь Голобородько «Наша мова»
Ще одним типом тавтології є повторення вже вираженого, коли одна частина висловлювання повністю або частково дублює зміст іншої. У назві усмішки Остапа Вишні “Моя автобіографія” використано тавтологію.
Тема художньогог твору - коло життєвих явищ , відображених у творі у зв’язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцінки.
Тематичні різновиди лірики. За ідейно-тематичними принципами лірика поділяється на:
• інтимну (Іван Франко «Чого являєшся мені у сні», Олександр Олесь «Чари ночі», Павло Тичиина «Ви знаєте, як липа шелестить…», «О, панно Інно», Максим Рильський «У теплі дні збирання винограду…»)
• громадянську (патріотичну) (Тарас Шевченко «Заповіт», Павло Тичина «Пам’яті тридцяти», Олександр Олесь «О слово рідне, орле скутий», Володимир Сосюра «Любіть Україну!», Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці…», Василь Голобородько «Наша мова»)
• пейзажну (Микола Вороний «Блакитна Панна»)
• філософську (Леся Українка «Contra spem spero», Василь Стус «Господи, гніву пречистого...», Ліна Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать...»)
Травестія - один із різновидів бурлескної, гумористичної або сатиричної поезії, у якому твір серйозного або й героїчного змісту та відповідної форми переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів. «Енеїда» Івана Котляревського - бурлескно-травестійна поема на тему однойменої героїчної поеми Вергілія.
Трагедія - драматичний жанр, твір , що ґрунтується на гострому конфлікті між прагненнями особистості та неможливістю їх реалізувати.
Трагікомедія - драматичний жанр, якому притаманні риси одночасно і трагедії, і комедії.
Усмішка - невеликий гумористичний епічний жанр, уведений в українську літературу Остапом Вишнею. Особливістю жанру є поєднання жартівливих замальовок з елементами семантичної дотепності. (Остап Вишня «Моя автобіографія», «Сом»)
Художній образ - специфічна форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві , на відміну від тих форм зображення, якими користуються , з одного боку, у науці , з іншого – у повсякденно-практичній сфері людської життєдіяльності.
Шістдесятництво - назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР у другій половині 1950-х років — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Основу руху шістдесятників складали письменники Микола Вінграновський, Григір Тютюнник, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Валерій Шевчук, Євген Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші.