24 серпня 1991 року українці почули омріяні слова:
«Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ».
35 років тому пролунало слово, яке неможливо було вимовити тихо: НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Відтоді воно стало визначати наше життя як молодої демократичної європейської країни з тисячолітньою історією державотворення.
За три з половиною десятиліття це слово набуло безлічі голосів. Воно звучить шумом морів уздовж усього українського узбережжя Чорного та Азовського морів — від Одещини до Криму, від Херсонщини до Донеччини. Дзюрчанням річок і гуркотом водоспадів в Українських Карпатах. Тихим шелестом поліських лісів. Відлунням шахт. Шепотом степового вітру, що лине безкраїм простором. Вона звучить українською мовою — у піснях, книжках, фільмах, шоу, у щоденних розмовах, у родинних історіях і тихих спогадах, у словах, що передаються від покоління до покоління, формуючи нашу спільну історію, наше спільне бачення минулого й наше єдине проглядання майбутнього.
Сьогодні в цьому слові звучить біль. Біль за тими, кого ми втратили, біль від того, скільки ще доведеться пережити. Та водночас у ньому — сила. Сила тих, хто тримає оборону, сила тих, хто про них думає. А ще в ньому — надія. Надія тих, хто чекає на перемогу і робить усе можливе для цього. І звісно ж, у цьому слові повсякчас чути любов і віру. Любов тих, хто повертається до своїх сіл і міст, і віра всіх нас, хто знає: ми, Україна, вистоїмо!
За кожним днем незалежної України — люди. Ті, хто творив і творить її. Ті, хто захищав і продовжує її відстоювати зараз. Ті, хто поклав за неї життя. Ті, хто продовжує працювати, допомагати, рятувати та навчати.
Цьогоріч Український центр оцінювання якості освіти відзначає своє 20-річчя. Два десятиліття його команда працює заради того, щоб українська освіта відкривала майбутнє, а молодь — рівні можливості для вступу, щоб кожен, хто прагне здобути освіту, мав чесний і справедливий шанс на вступ та реалізацію своїх мрій.
Ми віримо в те, що вже невдовзі настане той день, коли найгучнішими звуками незалежності знову стануть сміх дітей, музика, шелест дерев і звичайний ранковий шум мирного села чи міста. І ми робимо все, кожен на своєму місці, щоб цей день настав!
35 років любові.
35 років боротьби.
35 років незалежності.
З Днем Незалежності тебе, Україно!